Анотація
У монографії показано теоретичні і практичні особливості тривалого вирощування монокультури конопель на одному полі – з 1931 по 2017 р. На основі глибоких досліджень внесення під коноплі різних доз гною і мінеральних добрив установлено закономірності впливу їх на агрохімічні та фізико-хімічні властивості ґрунту, що в свою чергу впливає на кількісні та якісні показники коноплепродукції. Виявлено оптимальні дози добрив, які забезпечують задовільно високі врожаї стебел і волокна. Рекомендовано беззмінне вирощування (монокультуру) конопель волокнистого напряму – збирання стеблостою у фазі відцвітання рослин, оскільки ранні строки збирання надають можливості уникнути дозрівання насіння основних бур’янів та суттєво знизити ступінь пошкодження посівів шкідниками та враження хворобами порівняно зі збиранням насіннєвих конопель. Рентабельність монокультури конопель сильно залежить від вартості добрив та інших засобів виробництва. Виходячи з рентабельності, у теперішній час рекомендуються низькі дози гною та мінеральних добрив (туків). Систематичне внесення високих доз добрив економічно не вигідно, бо це призводить не тільки до значних затрат виробництва. При цьому не всі добрива використовуються рослинами, частина їх залишається в ґрунті, перетворюючись на пасивний запас поживних речовин. Актуальність даної теми полягає в тому, що вирощування монокультури конопель дає високі врожаї упродовж десятиліть, а це особливо важливо для численних невеликих фермерських господарств, які бажають вирощувати рентабельну культуру.
Монографія розрахована для науковців-агрохіміків та агрономів, які вирощують не лише коноплі, але й інші сільськогосподарські культури.